Новини

    9 березня народився Тарас Шевченко — поет, чий голос став голосом України. Його слово народилося з болю, несправедливості й прагнення свободи, але перетворилося на силу, яка пробуджує народ уже понад століття. Шевченко писав про Україну, яка страждала під гнітом імперії, про людей, які втрачали волю, але не втрачали гідності. Він кликав до правди, до боротьби, до любові до рідної землі. Його поезія була не лише мистецтвом — вона була закликом. Минуло багато років, але слова Кобзаря сьогодні звучать особливо гостро. Україна знову бореться за свободу, за право бути собою, за своє майбутнє. І в цій боротьбі рядки Шевченка стають підтримкою, нагадуванням і дороговказом. Його слово — це не лише пам’ять про минуле. Це голос совісті, який і сьогодні говорить нам: любіть свою землю, бережіть правду, не втрачайте гідності. Бо народ, який має Шевченка, має силу вистояти.

    25 лютого — день, коли народжується слово. І разом із ним — сила. Цього дня світові з’явилася Леся Українка — жінка, яка навчила нас бути вільними у думках, незламними в боротьбі й світлими навіть у найтемніші часи. Її голос проростав крізь біль і став дороговказом для поколінь. День української жінки — це не про роль. Це про сутність. Про ту, що вміє любити безмежно й стояти непохитно. Про ту, що тримає дитину за руку — і тримає країну серцем. Про ту, що не втрачає віри, навіть коли світ хитається.

    Сьогодні українські жінки — це воїни і берегині, науковиці й волонтерки, лідерки громад і тихі героїні щоденного подвигу. У кожній з них — відлуння Лесиного характеру. У кожній — її «Я буду жити!». Нехай цей день стане нагадуванням: сила української жінки — не гучна, але нездоланна. Не показна, але глибока. Не тимчасова — вічна.

    З Днем української жінки. З днем народження тієї, хто навчила нас жити всупереч — і перемагати.

   Це не просто дата, це рана, яка болить у кожній родині. Сьогодні хочеться найперше згадати наших захисників. Тих, хто стоїть, тих, хто повернувся і тих, хто навіки залишився Героєм, хто вже тримає небо над нами.
   Молитва сьогодні — не про красиві слова. Вона про вдячність, про біль, про прохання зберегти життя. Знайди хвилину — зупинися. Подумай про наших воїнів. Скажи просте: «Боже, бережи їх». «Боже, бережи Україну!»

   Чотири роки болю, втрат, розлук і боротьби. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну забрало тисячі життів, зруйнувало домівки, розкидало родини по світу, залишило глибокі шрами — на містах і селах, у серцях і душах людей. Скалічені долі — це не лише про поранених воїнів, це про дітей, які дорослішають під звуки сирен, про матерів, які щодня чекають дзвінка, про родини, що навчилися жити з болем. Людське життя — найвища цінність і кожна втрата — це цілий всесвіт, який більше ніколи не повториться.

  Та попри все, ми стоїмо. Пам’ятаємо. Боремося. Допомагаємо. Єднаємося. Бо наша сила — у любові до своєї землі й одне до одного. У пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну. У відповідальності жити так, щоб їхня жертва була недаремною. Схиляємо голови у скорботі. Дякуємо тим, хто захищає. Віримо в Перемогу. Україна вистоїть.

   26 лютого 2026 року Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради спільно з філією «ВП «Рівненська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» запрошують усіх охочих та небайдужих долучитися до благодійного заходу «Незламні. Ціна свободи», приуроченого четвертій річниці збройної агресії Російської Федерації проти України.Захід спрямований на підтримку ІІІ окремої штурмової бригади, яка виконує бойові завдання на Харківському напрямку. В її складі несуть службу побратими нашого полеглого Героя – Владислава Москвича. Бійцям вкрай необхідні зарядні станції. Не будьмо байдужі! Долучаймося! Разом вшануємо мужність і стійкість українського народу та об’єднаємося заради тих, хто боронить нашу свободу.