Відпустка працівникам під час воєнного стану!

17 черв.,2022

   У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

   Отже, під час дії воєнного стану працівнику можу надаватися щорічна основна відпустка тривалістю, що не перевищує 24 календарних днів. Зверніть увагу, що таке обмеження стосується виключно щорічної основної відпустки.

 

   Усі ніші види відпусток можуть надаватися повної тривалості. Це означає, що у повному обсязі можуть бути надані:

 - щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

 - щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, у тому числі за ненормований робочий день;

 - інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

 - додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

 - творча відпустка;

 - відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

 - соцвідпустка на дітей (ст. 19 Закону про відпустки);

 - відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

 - відпустка для догляду за дитиною до 3 років;

 - відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;

 - відпустка при народженні дитини;

 - відпустки без збереження заробітної плати.

   Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану (ст. 1 Закону № 2136).

   У Законі № 2136 не наведено інших уточнень або обмежень стосовно сфери поширення цього Закону. Отже, під час дії воєнного стану тривалість наданої щорічної основної відпустки не може перевищувати 24 календарних днів для працівників підприємств, установ і організації незалежно від галузевої належності. Тобто вказане обмеження поширюється на держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, педагогічних і науково-педагогічних працівників тощо.

   Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. Отже, якщо у працівника є право на щорічну основну відпустку тривалістю більше 24 календарних днів, але через обмеження під час дії воєнного стану працівнику було надано тільки 24 календарних дні цієї щорічної основної відпустки, то після закінчення воєнного стану працівнику мають бути надані невикористані дні цієї відпустки або за них може бути виплачена грошова компенсація при звільненні.

   Якщо в працівника є право на щорічну основну відпустку за поточний робочий рік і накопичені дні щорічної основної відпустки за минулі робочі роки, то під час дії воєнного стану можна надати виключно 24 календарних дні такої відпустки.

   Під час дії воєнного стану не застосовується норма ст. 73 КЗпП, якою визначено перелік святкових і неробочих днів (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136). А тому під час воєнного стану не застосовується норма ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки: святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються. Отже, якщо під час воєнного стану на період щорічної (основної або додаткової) відпустки або соцвідпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки) припали дні, визначені у ст. 73 КЗпП як святкові, то у тривалості цих відпусток їх слід враховувати як звичайні календарні дні. Тому, якщо на період щорічної відпустки або соцвідпустки на дітей припало 24.04.2022 р. (Великдень), 01.05.2022 р. і 09.05.2022 р., то ці дні слід враховувати у тривалості цих відпусток як звичайні календарні дні, тобто без збільшення періоду вказаних відпусток як за мирних часів.

   Період, які включають у стаж для цілей надання щорічної основної відпустки визначено у ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки. До стажу, що дає право на щорічну основну відпустку не включаються період табелювання відсутності працівника на роботі позначкою «НЗ» (неявки з нез’ясованих причин) або «І» (інші причини неявок), період відсторонення працівника через невакцинацію.

   У ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 вказано: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Це означає, що: - роботодавець може відмовити у наданні будь-яких видів відпусток – щорічних (основної і додаткової), соціальної відпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), «бойової відпустки» (ст. 162 Закону про відпустки), відпустки без збереження зарплати тощо. Однак при будь-яких обставинах роботодавець не може відмовити у наданні відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами і відпустці для догляду за дитиною до 3 років; - роботодавець має право відмовити у наданні відпусток виключно працівникам, які залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Якщо підприємство не належить до об’єктів критичної інфраструктури, то роботодавець не може безпідставно відмовляти працівника у наданні відпусток.

   На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Це означає, що відпустка без збереження зарплати за ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки може бути надана через воєнний стан у рамках дії цього воєнного стану або до його закінчення.

   Якщо Закон № 2136 не містить спеціальних приписів стосовно порядку надання і оформлення відпусток, то застосовуються загальні правила, визначені КЗпП і Законом про відпустки. Наприклад, при наданні щорічної відпустки необхідно враховувати: - право працівників на цю відпустку у перший рік роботи (ст. 10 Закону про відпустки); - категорії працівників, які мають право на використання щорічної відпустки у зручний для них час (ст. 10 Закону про відпустки); Правило 9. Роботодавець має право відкликати працівника виключно із щорічної відпустки при настанні екстрених обставин. Відкликання із інших видів відпусток чинним законодавством не передбачене Правило 10. На час воєнного стану порядок оформлення і надання щорічних відпусток, соцвідпустки на дітей та інших видів відпусток залишається як і за мирних часів (крім випадків, визначених у Законі № 2136, див. вище) - продовження щорічної відпустки або її перенесення на інший період у разі, якщо на її період приходиться тимчасова непрацездатність працівника, виконання громадських і державних обов’язків із збереженням зарплати або інші обставини, визначені у ст. 11 Закону про відпустки; - щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки).

 

Спеціаліст з кадрової роботи Інна Мочарська

КАЛЕНДАР ПУБЛІКАЦІЙ

« Липень 2022 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31